Винен

Твій погляд вицвів, став такий байдужий,
Що навіть небо в ньому не пливе.
І все ще як учора, дуже-дуже,
Так іноді болить, немов живе.
І не вмирає, як би не ховала,
У землю я ненависним живцем,
Все ж ти на серці лишився рубцем,
Якого я давно не лікувала...

Ти так далеко... Ні єдиний сон
Про мене вже до тебе не долине...
Давно осипавсь тими снами льон,
Той синій льон в покинутій долині...
А, може, ми обоє в тому винні?

© Yarina Perelesnik
4.11.13