Наживо

Прозорий вечір. Простір оживає,
Його ворушить пізня мошкара,-
Ще сонячна й суха здалась пора...
Ніде не сколихне, не захитає,
Куди я йду, ніхто не запитає,
Чого шукаю, і чи шось знайшла...
Аж поки сутінки не натякнуть додому,
Куди б твоя стежина не вела,
Про тебе, осінь, не скажу нікому,
Як ти крізь мене струнами пройшла,
По жилах прокотилась по-новому,
За кожен нерв торкнула, пройняла...

© Yarina Perelesnik
4.11.13