Потрібна непотріб

Будні плинуть важкі і безмовно-тягучі.
Знов пройдуть вихідні, як проходять вже котрі.
І сама я собі, як потрібна непотріб
Поміж вранішних кленів  гарячо-пекучих...

Закривавили сад відшуміллі литовки,
Терпко пахне остання в траві падалиця...
Кров схолола, тому я така блідолиця.
Ані блиску в очах, ні в косах більше шовку...

Облетіли давно, чи згоріли ті клени...
Пустка сіра діру мені в грудях проїла.
Що ж ти, милий, так пізно повірив у мене,
Аж тоді, як я попелом в небо злетіла?

© Yarina Perelesnik
6.11.13