Дощем

О, мила осінь, наче так давно
Мені  листів  ти жовтих не писала...
Як я живу, чим тлію, не питала...
Не стукала дощем в моє вікно...
Ти дивишся калюжами небес
І плачеш поминально під ногами.
Знов буду йти твоїми берегами,
Де ти - ріка спокійних сірих плес.
Де ти пройшла, там жевріє й горить,
Чи догорає віддано востаннє
Чиєсь життя чи стомлене кохання
І більше не тривожить...
Не болить...

© Yarina Perelesnik
14.09.13