Порожня

Брудні, порожні, мокрі вікна
Електропотягу старого,
Що запізнився, як ніколи,
На мій спустошений вокзал.
Тріпнув його дверима вітер,
Забутий добрим днем і Богом,
І протяг висмоктав із мене
Все те, що ти колись казав...
Порожні дні, порожні ночі.
І падає хвилина кожна
Як падають у груди, мабуть,
Смертельно точені ножі...
Я можу жити і не хочу. -
Хіба ж таке казати можна?
Самотню вись мою порожню
Втопили сірі калюжі...

© Yarina Perelesnik
11.09.13