Осіння пустка

Знов не злічити зграї горілиць...
Пустіє поля вилиняна хустка...
Лиш голови білявих печериць
З дощем в траву понасівала пустка...

Шумить рясна холодна косина,
Тріпоче-тупотить-наздоганяє
Мене аж попід кленами стіна,
Така стрімка, така жива, рясна,
Й так само несподівано стихає...

Земля останнє віддає тепло,
Лиш зрідка павутинням злеглі трави
Про літо бабине низькі візьмуть октави,
Котрого досі так і не було...

© Yarina Perelesnik
21-22.09.13