Сомнамбула

...манить у роси трав'яні і в трави росі
мене як тільки-тільки стихне світ,
і м'яко так, як в просі ноги босі,
і наче й не ходилось мені досі,
де вИходив до мене весь мій рід...

Заплутавсь вечір, повний ароматів,
У ружі, що схилилася на тин...
Піду, побачу - не сидіти ж в хаті -
Як посхиляли голови патлаті
Півонії до сну солодкуваті
І як сніжить закохано жасмин...


Великий Віз собі котивсь Чумацьким Шляхом,
Розсипав сіль... А ніч не йде до мене сном.
Її ще трохи... І пострушуються прахом
В світанок тихі зорі за селом...

© Yarina Perelesnik
5-7.06.13