Будні

Ще тягнуться сирі холодні будні.
Лиш на зорі проріжеться блакить,
Тоді, коли ще вулиці безлюдні.
А потім закишить і закипить...
Ми дивимось у вись, в метро - на стелю,
Коли, зітхаючи, підштовхуємо час,
Допоки видихне повітря із тунелю
Вагон блакитний, що примчить по нас.
Немов колиска, потяг захитає
По жилам підземелля в ту теплінь,
Що ми собі намріяли. Чекаєм
На райдуги.
Весна прийде.
Амінь.

© Yarina Perelesnik
8.04.13