Окраїна

Окраїна. Далека тиха мати.
Там ліс прозорий, як в ріці вода.
В ній по коліна рогоза руда,
Допоки снігом не почне ламати...

Окраєць Місяця надкушений завис.
Голодні крихти-зорі понасіяв.
У тридцять третьому він навіть і не мріяв
Хлібів, як зараз, бачити колись.

Живемо віком ситим і в достатку,
Коли від іств ламаються столи.
І не видумуй, що нема коли,-
Згадай! Аж від кінця і до початку.
І свічку пам'яті надвечір запали.

© Yarina Perelesnik
15.11.13