Діда Сірожу вже багато хто не бачив з десяток років, як не більше. Я в тому числі. Він не виходить з хати. Дуже старий, інвалід з молоду - нема ноги до коліна, - і досі пам`ятаю його дерев`яного чорного протеза-милицю. Точно, як у піратів. Колись мама казала, що дід мене малою дуже любив, але я того не пам`ятаю.
Нещодавно він поховав вже другого сина. Третій син іноді навідує. Дружина померла давно. Лишився в хаті один.
Я йшла дорогою, і побачила, як його вікно обсідають коти, мабуть, сусідські, а, може, і дідові... Там завжди сидить кіт чи два. Я зайшла з городу і побачила, що за вікном хтось ворушиться. Дід трохи повернув голову, а я злякалася, що він мене побачить, - швидко клацнула знімок і втекла. Було якось страшно... Чи соромно...
Баба вдома сказала, що дід Сірожа давно не бачить і погано чує...
Мені дуже важко уявити таку старість. Нехай ніхто її не знає.
© Yarina Perelesnik
18.05.13
Нещодавно він поховав вже другого сина. Третій син іноді навідує. Дружина померла давно. Лишився в хаті один.
Я йшла дорогою, і побачила, як його вікно обсідають коти, мабуть, сусідські, а, може, і дідові... Там завжди сидить кіт чи два. Я зайшла з городу і побачила, що за вікном хтось ворушиться. Дід трохи повернув голову, а я злякалася, що він мене побачить, - швидко клацнула знімок і втекла. Було якось страшно... Чи соромно...
Баба вдома сказала, що дід Сірожа давно не бачить і погано чує...
Мені дуже важко уявити таку старість. Нехай ніхто її не знає.
© Yarina Perelesnik
18.05.13
2 коментарі:
Старість...різна вона і не завжди передбачена. Сподобався Ваш запис і також фото. Щось на кшталт листів та малої прози Стельмаха. Спасибі Вам. Дитинство...50-ті роки, село, ліс, річка і...сусідські яблука.:))
Дякую, заходьте ще)
Дописати коментар