Боюсь

Я не боюся смерті, я боюсь того прощання,
Того останнього походу у кіно з тобою,
Де короткометражки крутить хтось холодною рукою,
І подивлюся ту прем'єру вперше і востаннє.
Я зовсім не боюсь померти, я боюсь, що в стінах
Тих чотирьох домашніх або білих лікарняних
Ти будеш сам-один у коридорах п'яних
Чекати дива, коли я схилюсь спочити в тебе на колінах...
Я не боюся опинитись з того боку, що до року,
Де ти мене і поруч коло себе не побачиш,
Тоді зате ти геть усе мені пробачиш...
Але ніколи, того, що залишила самого...
Я не боюся вмерти, я, скоріш, боюся муки,
Боюсь, що потім ти один сидітимеш в кімнаті,
А сірий наш годинник на стіні у тихій хаті
Вже голосніше йтиме вже не ДО, а ВІД розлуки. 

Але найбільше я боюсь, що доведеться жити, 
Тоді, коли не стане сили далі йти без віри,
Віддавши все, вертатися з роботи й вити
У хаті, де ніхто вже не чекає в стінах сірих.

© Yarina Perelesnik
4.04.13