Таїнство неділі

 Ще ніколи я не була за один день в стількох храмах Господніх.
В кожному своя мова, своє таїнство служби, свої прихожани і своя атмосфера.
 Найглибше враження справив Латинський катедральний собор. Служба польською мовою під космічну музику органу навертала на очі сльози. Високе відчуття святого і своєї власної мізерності під його високими розписаними стелями, сильне, глибинне відлуння звуків від позолочених стін та колон з блакитного мармуру, статуй єпископів та інших святих, поверталось і залягало у грудях з кожним подихом. Тяжко ще знайти слова, щоб описати це і передати свої почуття в той момент.
Я не знала раніше кращої музики.
Я не чула раніше відвертіших голосів.
Там, саме там рвалися всі струни в моїй душі од відповідальності стояти серед древніх намолених століттями стін, під тихе потріскування свічок між читанням настанов Христа та ревучого страждання органних труб...
 Не важливо якої ти віри, нації... Господь один. І стати ближче до Нього можна в будь-якому храмі, соборі, церкві чи каплиці. Та головне, коли Він в душі. Тоді ніде й шукати його не треба. А приходити лиш для того, щоб побути відвертим і чесним з самим собою.

© Yarina Perelesnik
23.04.13