Від тепла зима потане

В зимовім парку голубами аж кишить попід ногами...

Багато їх, тому беру на всіх, - хлібець сухий, що викидати гріх...

Yarina  Perelesnik

У вікна  нашого офісу заглядає парк. Хотіла би сказати, що каштановий, та ряд цих дерев лише на його окріїні вздовж дороги. В парку цілими днями кипить життя. Як в теплу, так і в холодну пору року. Проте, взимку людей менше, довго не походиш, а тим паче, не поседиш.
  Навпроти парку, через стежку, що веде від зупинки до нашої будівлі стоїть старий забутий Богом і людьми кінотеартр. Та забутий він не всіма людьми. Часто чую, як за поламаним парканом у зарослях і напівзруйнованих його стінах хтось "ворушиться". З вікна видно, як з іншого боку кінотеатру весь час піднімається димок. Чи то багаттячко, чи то буржуйка яка, але життя жевріє. Дивлюсь і не уявляю те життя в такий холод.
  Щоранку, протягом останніх трьох днів я годую голубів. Кимось привчені, вони сидять на одному й тому ж самому місці. Сидять і чекають, коли хтось щось принесе. Багато їх, тому беру на всіх. Хліб сухий, якого так багато лишається, а викидати гріх, розмочую водою, вчорашні гречку та макарони, залишки корму кролячого. Птиця все це любить. Птиця й по-своєму вдячна. Мабуть, мешканці кінотеатру заздрять тим голубам... Вчора прилетіли ворони і нагло напросилися на бенкет. Хапає сіробока кусень хліба, пхає до рота і тут же пхає наступний шмат, а він не лізе. Давиться, але-таки затовкує собі ще один і відлітає в бік, щоб ковтнути. А тим часом голубами аж кишить попід ногами...
  Я хочу подякувати всім тим людям, котрі підгодовують у холоди птахів, собак, котів. Донедавна я ще й не здогадувалась, що все, що раніше летіло у смітник, може врятувати у морози дику птицю. Самі ж вони нічого не дістануть з-під таких заметів. А на знак вдячності подарують кожному свою любов і, повірте, дуже багато позитивних емоцій.

© Yarina  Perelesnik19.12.12