Ніч

Сірі сутінки клубками закотились в тихе поле
І закутали собою кимось кинуті покоси...
Там, куди веде дорога, нам стерня у ноги коле
І туманом молочавим захлинулись білі роси.

Перша зірка - міль небесна, проїдає дірочками
Небо - вічне простирадло, на якому ніч спочине,
Так багато і так мало усього, що є між нами,
Але вись - одна єдина, що ніколи не загине.

© Yarina  Perelesnik
20.08.12